Якнайкращі інтереси дитини повинні бути на першому місці при розгляді спорів, які стосуються дітей. Про це сказав суддя Верховного Суду у Касаційному цивільному суді Павло Пархоменко на заході з підвищення кваліфікації адвокатів, що відбувся у Вищій школі адвокатури Національної асоціації адвокатів України.

Павло Пархоменко виступив з лекцією «Визначення місця проживання дитини: актуальні питання практики».

Доповідач звернув увагу на такі питання:

• міжнародні стандарти;
• базові принципи, які підлягають застосуванню при визначенні місця проживання дитини;
• підхід ЄСПЛ при вирішенні питання щодо визначення місця проживання дитини;
• презумпція на користь матері;
• участь органу опіки та піклування при визначенні місця проживання дитини;
• участь психолога при визначенні місця проживання дитини;
• особливості судового розгляду справ зазначеної категорії;
• виконання судових рішень.

Суддя наголосив, що при розгляді відповідних спорів одним із базових є принцип забезпечення якнайкращих інтересів дитини. Європейський суд з прав людини у своїй прецедентній практиці виробив дві умови, які необхідно враховувати при визначенні основних інтересів дитини в кожному конкретному випадку: по-перше, збереження її зв’язків із сім’єю, крім випадків, коли сім’я виявляється особливо непридатною для дитини або явно неблагополучною; по-друге, забезпечення її розвитку в безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (рішення ЄСПЛ у справі «Мамчур проти України»).

Також доповідач звернув увагу, що згідно з п. 1 ст. 3 Конвенції ООН про права дитини дитина наділяється правом на те, щоб її найкращі інтереси оцінювалися і бралися до уваги як першочергове міркування при ухваленні стосовно неї будь-яких дій або рішень як у державній, так і в приватній сферах.

Павло Пархоменко навів постанову ВС від 4 серпня 2021 року у справі № 654/4307/19, у якій надано широке тлумачення змісту поняття «якнайкращі інтереси дитини». Зазначено, що при оцінці та визначенні найкращих інтересів дитини підлягають врахуванню такі базові елементи:

а) погляди дитини;

б) індивідуальність дитини;

в) збереження сімейного оточення і підтримання відносин;

г) піклування, захист і безпека дитини;

ґ) вразливе положення;

д) право дитини на здоров’я;

е) право дитини на освіту.

Лектор сказав про важливість з'ясування думки дитини. Він зауважив, що іноді помилково застосовується позиція про те, що з’ясувати думку дитини можливо лише після досягнення десяти- або чотирнадцятирічного віку (статті 160 СК України, 29, 31 ЦК України). Разом із тим ст. 12 Конвенції ООН про права дитини не встановлює будь-якого вікового обмеження щодо права дитини висловлювати свої погляди і не заохочує держави-учасниці до введення в законодавстві або на практиці вікових обмежень, які б утискали право дитини бути почутою, з усіх питань, що стосуються її інтересів. Відповідні висновки зробив ЄСПЛ, зокрема, у рішенні від 27 вересня 2018 року в справі «Y.B. and N.S. v. Belgium». Суд вказав, що малий вік дитини або вразливість її становища (інвалідність, належність до тієї чи іншої меншини, до числа мігрантів тощо) не перешкоджають здійсненню її права на вираження своїх поглядів і не знижують значущості, яка надається поглядам дитини при визначенні її найкращих інтересів.

У постанові від 17 липня 2019 року у справі № 185/6994/15-ц ВС вказав на порядок з’ясування думки дитини. Зокрема, під час визначення місця проживання малолітньої дитини, зважаючи на її вікову категорію, бесіду з нею має проводити психолог, головним завданням якого є встановлення дійсного психоемоційного стану дитини, визначення інтересів дитини та отримання думки щодо бажання дитини проживати з одним із батьків. Суд, який бажає вислухати думку дитини, аби визначити її побажання щодо проживання з одним із батьків, щоб не травмувати психіку дитини та уникнути тиску на неї, доручає органам опіки та піклування провести невимушену бесіду з дитиною в домашніх або інших комфортних для неї умовах та повідомити суд про результати цієї бесіди. Проте суд має враховувати висловлену думку системно, з’ясовуючи належно фактичні обставини справи, досліджуючи та надаючи належну правову оцінку зібраним у справі доказам у їх сукупності. Тільки так будуть забезпечені найкращі інтереси дитини, а не інтереси та бажання батьків.

Також лектор звернув увагу на постанову ВС від 16 лютого 2024 року у справі № 465/6496/19, у якій зроблено висновки про способи з’ясування думки дитини. Суд зазначив, що думка дитини може бути висловлена: у письмових доказах (висновках органів опіки та піклування, спеціалістів тощо); електронних доказах (відео-, аудіоматеріалах); висновках психологічної експертизи; показаннях самої дитини, присутньої в залі судового засідання або залученої до участі в судовому засіданні з використанням режиму відеоконференції.

У постанові ВС від 9 лютого 2023 року у справі № 753/572/20 розглянуто питання з'ясування в режимі відеоконференції думки дитини, яка виїхала за кордон через війну в Україні. У постанові від 9 листопада 2020 року у справі № 487/7241/18 ВС зробив висновок, що згода дитини на проживання з одним із батьків не повинна бути абсолютною для суду, якщо така згода не буде відповідати та сприяти захисту прав та інтересів дитини. У постанові ВС від 23 травня 2018 року у справі № 682/966/17 зазначено, що якщо дитина малолітнього віку, то судове рішення не може бути скасоване лише з тих підстав, що думка дитини не була з’ясована.

Крім того, Павло Пархоменко проаналізував практику ЄСПЛ щодо врахування думки дитини і практику ВС щодо зважування інтересів дитини та батьків. Також суддя приділив увагу способам захисту прав батьків на спілкування, утримання та участь у розвитку дитини й питанням щодо участі органу опіки і піклування, психолога у відповідній категорії справ та виконання відповідних рішень тощо.

Презентація Павла Пархоменка – https://court.gov.ua/storage/portal/supreme/prezentacii_2024/Prezent_Vuznach_miscya_prog_dutunu_2.pdf.

Верховний Суд